Поради батькам майбутніх першокласників

Школа... Як багато очікувань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, вчителі з цим словом.

Вступ до школи - це початок нового етапу в житті дитяти, входження його в світ знань, нових прав і обов'язків, складних і різносторонніх взаємин з дорослими і однолітками.

У вас подія - ваша дитина вперше переступила поріг школи. Як вона встигатиме в школі, чи сподобається їй бути учнем, як складуться взаємини з вчителем, однокласниками? Ці тривоги долають всіх батьків, навіть якщо в школу йде вже друга, третя або п'ята дитина.

Це природно, оскільки кожна маленька людина - неповторна, у неї свій внутрішній світ, свої інтереси, свої здібності і можливості. І головне завдання батьків спільно з педагогами - так організувати навчання, щоб дитина із задоволенням відвідувала школу, пізнавала навколишній світ і, звичайно, добре вчилася.

Практичнапідготовка дитини до школи в домашніх умовах

Інтелектуальна підготовка

• Всі знання повинні закладатися поступово та своєчасно, тому не варто примушувати вчити алфавіт і цифри у рік, а в три–читати напам'ять твори, які навіть для дорослого даються важко. Тому, активна підготовка дитини до школи вдома повинна здійснюватися за 6-12 місяців.
• Важливо організувати окреме робоче місце для майбутнього першокласника, щоб він розумів, що під час занять потрібно сидіти за столом, з рівною спиною, поклавши обидві руки на стільницю. У цьому віці дошкільник навряд чи всидить на одному місці довше 20-30 хвилин, тому, навчальну діяльність чергуйте з рухомими розминками, потішками та іграми.
• Є основні поняття, які повинен знати учень в процесі підготовки до школи вдома , перш ніж переступити поріг закладу освіти:

• Прізвище, ім'я, по батькові (свої, а також інших членів сім'ї), адреса проживання, місто, країну;

• Поширені рослини і тварини. Розрізняти тварин, птахів, риб, комах, а також фрукти, ягоди та овочі;
• Пори року і місяці, їх характеристики і послідовність;
• Дні тижня;
• Геометричні фігури;
• Кольори веселки та їх відтінки;
• Базові правила дорожнього руху;
• Звуки (як вони вимовляються та як позначаються на письмі), розрізняти тверді та м'які;
• Вміти правильно тримати письмове приладдя;
• Вирішувати легкі завдання та відгадувати загадки;
• Рахувати від 1 до 10 і від 10 до 1;
• Описувати малюнок 5-6 пропозиціями, які логічно пов'язані між собою, вміти переказувати невелике оповідання і вчити напам'ять вірші розміром в 2-3 стовпчика;

• Визначати в простих словах звуки, склади, наголос.

• Тренуйте увагу і пам’ять . Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, засікається час і потрібно якнайбільше, якнайшвидше знайти й викреслити літери «с». Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 - до тривалості уроку в школі. Тоді дитину не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом 1-ї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам'ятовування. Можна замінити іграшку іншою - дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

• Розвивайте дрібну моторику. Обов’язковим є розвиток дрібної моторики, тобто, заняття на розвиток спритності кісті руки і пальчиків. Це необхідно як для розвитку вміння писати, так і для розвитку мовлення. Потрібно більше малювати, ліпити, вирізати ножицями із паперу, працювати з конструктором, вміти маніпулювати з дрібними предметами типу намистин, монеток, сірників, зубочисток, з них можна викладати картини та аплікації, нанизувати їх у намисто — все це розвиває також увагу і посидючість.

Психологічна підготовка дитини до школи

Вступ до першого класу, де багато незнайомих дітей і вчителів, а також незвичний розпорядок дня–це великий стрес. Не дарма в психології існує таке поняття як «криза семи років», яке безпосередньо пов'язане саме зі вступом до 1-го класу. Приходить розуміння, що іграшки відходять на задній план, а зошити та підручники стають на перший. Щоб процес адаптації пройшов без сліз і зайвих переживань, підготовка до школи вдома повинна включати: бесіди, екскурсії. Поясніть, що таке школа, і навіщо туди ходити 5 днів на тиждень. Розкажіть про особливості розпорядку, про уроки та перерви. Головне –позитивно налаштувати малюка і дати зрозуміти, що це не обов'язок чи кара, а радісна подія.

Можна зводити дитину в найближчу школу і показати, як виглядає навчальний заклад і територія біля нього, а якщо є можливість, то зайти всередину і подивитися, як розташовані класи та інші приміщення.

Шановні батьки! Вам доведеться зіткнутися з капризами, небажанням слухати, запам'ятовувати, нерозумінням і іншими труднощами. Головне – не зліться та проявіть терпіння. Побільше розмовляйте з малюком, читайтеказки, вірші, співайте пісні. Розробіть певний режим, займайтеся за графіком і кожен раз придумуйте щось нове. Не варто проводити одні й ті ж заняття і день у день показувати вже набридлі книги та наглядні посібники. Тоді підготовка дитини до школи вдома буде проходити тільки в радість, ви зможете передати потрібну інформацію, не застосовуючи особливих зусиль.

Рекомендації батькам майбутніх першокласників

1.Налаштуйте дитинупозитивно,розкажіть,що у неї з'явиться багато нових друзів,що кожендень вона будедізнаватися багато цікавого.Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя.Можна погратисяу «Школу».

2. Не акцентуйте увагу лише нанавчанні. Дитинство у шість років не закінчується. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінює життя дитини, але це не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

3. Підтримайте в дитині прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в її шкільних справах і турботах, серйозне відношення до її перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість нового положення і діяльності.

4. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

5. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

6.Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

7. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати.

8. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

9. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

10. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

11.Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина, яка має також для нього авторитет. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свогопедагога.

12. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

13. Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

14. Батьківські вимоги не повинні вступати у явне протиріччя з найважливішими потребами дитини. Не можна забороняти бігати, стрибати, малювати, шумно грати… Все це і багато іншого – прояв природних і важливих для розвитку дитини потреб.

15. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

16. Спробуйте хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

17. Дорослі повинні узгодити правила між собою. Навіть якщо один з батьків не згоден з вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати , а потім уже без дитини обговорити суперечності.

18. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

19. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

20. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники стомлення, перевантаження.

21. Необхідна для школи навичка - орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається, котра година, навчить її.

22. Не забудьте сказати дитині, як сильно ви її любите!

Щоб допомогти налаштуватися на новий ритм життя, краще говорити дитині:

• У тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш(постараєшся).
• В школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.
• У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком ймовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.
• Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.
• Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов’язані з першим вересня.
• Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов’язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно, без зайвого тиску.

Темперамент і вибір професії

Усім відомі чотири основні типи темпераменту - холерик, сангвінік, меланхолік і флегматик. На думку вчених, темперамент пов'язаний з особливостями нервової системи людини, тому вважається його вродженою властивістю. Змінити свій темперамент досить складно - а значить, простіше й правильніше навчитися враховувати власні здібності як в процесі навчання, так і при виборі професії.

Для того щоб хоча б приблизно уявити, який у вас тип темпераменту, потрібно ознайомитися зі словесними портретами кожного типу й «приміряти» їх на себе. Який же з чотирьох описаних темпераментів найбільше властивий вам?

Холерик

Холерик при зустрічі з труднощами відчуває запал і відчуття азарту. Його приваблюють ризик й активне дозвілля. Іноді він має схильність переоцінювати свої можливості. Незважаючи на енергійність, холерик не завжди доводить розпочату справу до кінця. У спілкуванні він імпульсивний, схильний до бурхливих емоційних реакцій, відкритий і щирий, а часом запальний та агресивний. Холерик дуже товариський, хоча з більшістю оточення має досить поверхневі стосунки. У компанії він, як правило, лідер і заводій. Прикметна риса мовлення холерика - швидкість, а часто й суперечливість, вона, як правило, емоційно забарвлена й супроводжується яскравими жестами та мімікою. Холерик непосидючий, він постійно прагне нового, одноманітна ж діяльність його втомлює. Він схильний приймати поспішні рішення, про які згодом шкодує й переглядає свою позицію. Працездатність холерика дуже залежить від його мінливого настрою.

Навчання і підготовка до іспитів.Головним ворогом холерика є нудьга, яку він не в змозі перебороти й налаштувати себе на роботу або навчання. Тому для організації свого навчання необхідно підбирати цікавий матеріал. Найкраще чергувати читання навчальної літератури з переглядом тематичного науково-популярного фільму, відвідуванням виставки, обговоренням даної теми з однокласниками, розв’язанням завдань, що вимагають нестандартного підходу. Взагалі, для повноцінного та якісного засвоєння матеріалу, холерику необхідно використовувати всі канали сприйняття.

Готуючись до іспитів, намагайтеся групувати матеріал в окремі смислові блоки, шукайте в них інформацію, яка зможе стати зачіпкою для відтворення решти матеріалу, найкраще, якщо цей матеріал зачепить ваші емоції. Щоб зацікавити себе складними, незрозумілими й нецікавими темами, намагайтеся активно обговорювати їх із зацікавленими людьми - це допоможе вам легко захопитися їхнім інтересом.

Професії для холерика.Які професії більше відповідають холерику? Холерик може досягти успіхів у професійних галузях, пов'язаних з роботою з людьми, встановленням соціальних зв'язків, а також там, де потрібно здобути прихильність співрозмовника. Для холерика не складає труднощів зайнятися новою діяльністю, адже він швидко адаптується до змін. І навпаки, він важко зносить роботу, де певні дії та функції часто повторюються, це його швидко втомлює. Для холерика є непереборною перешкодою ретельне дослідження чогось або удосконалення певної навички. Холерик може бути досить працездатним, маючи постійну емоційну підтримку, коли стимулюють його інтерес до роботи, та наявність нових ідей. Холерики є гарними керівниками, оскільки надзвичайно стійкі до стресів і конфліктних ситуацій. Вони легко освоюють професії кореспондента, радіо- і телеведучого, фахівця з продажу, перекладача, екскурсовода, фахівця з реклами, зв'язків з громадськістю, а також інші заняття, де на першому місці стоїть спілкування з людьми. Саме холериків найбільше серед успішних підприємців і бізнесменів. Холерик досягає значних успіхів у професійній діяльності, яка планується як проект (перед фахівцем ставитися чітке й зрозуміле завдання, яке він розпочинає й закінчує, а потім береться за вирішення наступного, не схожого на попереднє, завдання). Для холерика важливі вибір професії та робоче місце, де ключовим у роботі фахівця й оплаті праці є конкретний результат, а не кількість відпрацьованого часу - холерик більш ефективний, плануючи власний графік роботи. Таким чином, холерику не відповідають професії, пов'язані з роботою на конвеєрі чи в архіві. Хоча серед професій, які відповідають холерикові, наприклад, журналістську роботу, також може бути деяка частка рутини: планова підготовка певної кількості статей з дотриманням конкретного стилю та формату. Тому холерикові необхідно продумати вибір не лише майбутньої професії, а й усе, що з нею пов'язано: спеціалізацію, місце роботи тощо. Взагалі холерики досягають успіхів переважно в професіях, що вимагають постійне живе спілкування, а не роботу з документами або технікою. Так само важлива специфіка майбутньої професії: холерикам ближче гнучкість і конформізм, ніж пунктуальність і прискіпливість.

Меланхолік

Емоційність, вразливість, а часом, і тривожність характеризують меланхоліка. На людях меланхолік постійно відлюдний, і його емоції не помітні оточуючим. Меланхоліки не прагнуть розширювати коло спілкування, проте можуть прив'язуватися до друзів досить сильно й надовго. Меланхолік може спокійно жити на самоті. У спілкуванні він тактовний, уважний і спостережливий, проте не може довго розмовляти з людьми, особливо з тими, кого мало знає. Меланхоліки важко переживають невдачі й гостро реагують на критику, тому їм вкрай необхідні співчуття та підтримка. У роботі меланхоліки педантичні й прискіпливі, старанні, від них не вислизають найменші дрібниці.

Навчання і підготовка до іспитів.Щоб продуктивно сприймати нові знання, меланхолік повинен налаштуватися. Для успішного засвоєння матеріалу необхідно ретельно організувати свій час і простір. Навчальний процес буде ефективним, якщо йому не заважатимуть навіть незначні речі: незручний одяг, спогад про якусь проблему. Якщо меланхолік відповідним чином налаштується, то зможе довго й ґрунтовно сприймати необхідну інформацію. Також необхідно виділяти в ній головне, зосереджувати увагу на значущих моментах, будувати логічні ланцюжки. Чим ретельніше меланхолік розбирається в матеріалі, тим довше утримує її в пам'яті. У процесі підготовки до іспитів необхідно уникати думок про майбутнє складання матеріалу з предмету, не перевантажувати уяву можливими невдачами й труднощами. Необхідно мати тверду впевненість в успіху, причому бажано заручитися схваленням і моральною підтримкою оточуючих.

Професії для меланхоліка.Меланхоліки досягають успіхів у роботі, яка вимагає ретельності, педантичності, спостережливості, дослідження деталей і при цьому виключає велике коло спілкування. Так, професії меланхоліка можуть бути пов'язані з технікою, обробкою інформації, створенням художніх образів. Меланхоліки досягають успіхів у таких сферах, як література, образотворче мистецтво, кінокритика, а також як IТ-фахівці, економісти й архітектори. Чимало меланхоліків і в науковому середовищі. Меланхоліки болісно реагують на виникнення непередбачених обставин, зміна ситуації та стреси здатні значно погіршити їх працездатність. Меланхолік досягне успіху в професіях аудитора, аналітика, програміста, редактора. Він може виявити себе талановитим психологом, якщо зосередитися не на групових тренінгах і роботі з персоналом, а на приватних консультаціях, науковій роботі та діагностиці. Для меланхоліка важливий вибір професії, де його досягнення як фахівця будуть оцінюватися за якісними, а не кількісними показниками. Зовні професія меланхоліка може здаватися монотонною, але вона постійно повинна збагачувати його творчо та інтелектуально. Прикладом роботи, зовсім не придатної для меланхоліка, може бути професія рекламного агента. Спілкування з широким колом незнайомих людей, часті несприятливі й конфліктні ситуації, неглибоке вивчення предмета - це абсолютно не відповідає таким людям. При цьому у сфері реклами меланхолік здатний виявити себе як успішний розробник ефективних рекламних кампаній.

Сангвінік

У колективі сангвініка сприймають активною, життєрадісною й доброзичливою людиною. Сангвінік урівноважений; зовні він може здаватися неспокійним, але всередині зберігати спокій. Сангвініки характеризуються високою працездатністю, вони можуть тривалий час концентрувати увагу на поставленому завданні й легко переключатися з одного завдання на інше, однак при вирішенні питання схильні виявляти поверховість. У колективі сангвінік поводить себе відкрито, він виразно висловлюється, здатний добре контролювати свої емоції, вирізняється добродушністю та оптимізмом. Сангвініки дуже товариські, вони мають багато контактів, але при цьому лише кілька близьких друзів. З новими людьми сангвініки сходяться досить легко. Їх вирізняє об'єктивна самооцінка, яка може бути адекватною, але часом і злегка завищеною. У сангвініка виражені організаторські здібності.

Навчання і підготовка до іспитів.Для гарної успішності сангвінік потребує встановленої системної роботи. Сангвінік здатний плідно засвоювати матеріал, якщо при цьому немає чинників, що відвертають увагу. Для сангвініка дуже важливо мати чітко спланований день і при цьому неухильно дотримуватися цього плану, не допускаючи жодних відхилень. Планування й систематизація необхідні й у навчальному процесі - увесь навчальний матеріал повинен бути розкладений у свідомості «по поличках», тоді він простіше і ґрунтовніше засвоюється.

Сангвінікам не варто нехтувати різними методами навчання, у тому числі й активними. Більш ефективному вивченню матеріалу сангвінікам допоможуть організації групових дискусій, постановка лабораторних експериментів, ведення конспектів з предмету.

Професії для сангвініка.Сангвініки можуть реалізувати себе в професіях, пов'язаних як з фізичною, так і з розумовою працею, оскільки вони вирізняються стабільною працездатністю, на яку мало впливають зовнішні або внутрішні чинники. Товариськість допомагає їм реалізувати себе в професіях, пов'язаних зі сферою послуг - це дає їм можливість виявити себе на керівних посадах. Сангвінікам легко пристосуватися до будь-якого графіку роботи, вони здатні адаптуватися до будь-яких нововведень. Сангвінікам відповідають професії вчителя, адміністратора, кореспондента, продавця, бармена, бухгалтера, технолога, юриста, фахівця з підбору персоналу та багато інших. При цьому їм також будуть доступні професії, що вимагають ретельності й зосередженості, уваги до дрібниць (такі як диспетчер, фахівець з ювелірної справи, фрезерувальник тощо). Однак для сангвініків вони можуть здатися нецікавими. Сангвініки здатні стати гарними керівниками в багатьох сферах професійної діяльності. Серед професійних сфер, які найменше можуть відповідати сангвініку, можна назвати діловодство або монтаж радіодеталей. Сангвінікам важко працювати в умовах відсутності чітких завдань і правил роботи, коли для виконання завдання потрібно більше творчості та ініціативи. Сангвінік може знайти собі застосування, що відповідає його інтересам, здібностям і навичкам, у будь-якій професійній діяльності - таким чином, даний тип темпераменту можна назвати універсальним з позиції вибору спеціальності.

Флегматик

Флегматик вирізняється найстабільнішим типом нервової системи. Флегматики характеризуються врівноваженістю, здатністю витримувати будь-які стреси, мають дуже низьку емоційність. Повільний темп мовлення, неквапливість рухів, відсутність метушні свідчать, що перед вами типовий флегматик. При цьому свою роботу він виконує із середньою швидкістю й досить точно. З оточуючими флегматик поводиться врівноважено, він спокійний, небагатослівний, виявляє розсудливість, у нього немає високої потреби в спілкуванні, коло його контактів досить невелике. Флегматику властиві тривалі роздуми перед прийняттям рішення, однак прийнявши його, він буде діяти системно й методично. Для високої працездатності флегматику необхідно перебувати в спокійному звичному оточенні, усе має бути на своїх місцях, його дуже втомлює метушня й наявність непередбачених обставин. Флегматика характеризує сталість у своїх інтересах і стабільність у відносинах. Він уміє закінчувати розпочату справу, проте може досить довго приступати до роботи.

Навчання і підготовка до іспитів.Найскладніше у процесі навчання для флегматиків - це «включитися» в роботу, для нього складно розпочати виконання певної роботи, а також вивчення нової інформації. Роботі може заважати властивий флегматику неквапливий темп, у зв'язку з цим необхідно перед виконанням роботи розраховувати час із запасом, щоб не було дискомфорту через відставання від тих, хто працює в більш швидкому темпі. Невисоку швидкість роботи флегматики з успіхом компенсують ретельністю. Їм слід звертати увагу на ключові моменти матеріалу, детально вивчати основні закономірності та правила, тоді інший матеріал стане зрозумілішим і буде вивчатися швидше. Для флегматика важливіше й корисніше детально розібратися в одній складній задачі з фізики, замість того, щоб витратити час на розв’язання десяти простих задач.

Професії для флегматика.Флегматики надзвичайно працездатні, будь-яка монотонна робота може довго виконуватися ними з високою якістю, це також стосується роботи, де потрібні уважність і ретельність. Емоційна стійкість флегматика може бути корисною в тих напрямах діяльності, що вимагають спокійного аналізу ситуації та прийняття зваженого рішення. Флегматик може досягти успіхів у професіях, пов'язаних з виробництвом, адміністративною діяльністю, а також успішно виконувати роботу, яка потребує підтримання в стабільному стані певних процесів. Флегматик може з успіхом упоратися з професіями диспетчера, лаборанта, агронома, інженера, ветеринара, системного адміністратора, ювеліра, коректора, зі спеціальностями, пов'язаними з обробкою даних і, звичайно ж, з низкою інших професій. Хоча флегматики відрізняються невисокою комунікабельністю, вони успішно впораються з роботою, яка передбачає спілкування, важливо, щоб при цьому не потрібно було виявляти активність (фахівець з продажу). Таким чином, флегматику відповідатимуть професії медика, фахівця з комп'ютерів, економіста і т.п.

Флегматик буде відчувати себе вкрай некомфортно, обравши професію конферансьє або секретаря. Це стосується будь-якої сфери діяльності, яка вимагає частої імпровізації; роботи в умовах постійних перемін, яка змушує переключатися на нових учасників і перелаштовувати себе під нові завдання. Для успішної роботи флегматику важлива професія, яка передбачає чіткий графік, зрозумілі алгоритми, деталізовані завдання й визначені терміни виконання роботи.

На вибір професії впливає, як правило, сукупність різних чинників, які необхідно враховувати. Отже, якщо вас дуже приваблює певна сфера діяльності, але вона не рекомендована вам з позиції вашого темпераменту, не хвилюйтесь. У сучасному світі так багато цікавих і затребуваних професій та спеціальностей, що ви завжди зможете знайти саме ту роботу, де будуть затребувані й оцінені ваші індивідуальні здібності та інтереси, ваш темперамент та особливості характеру.

Двадцять порад батькам про те, як виховати успішних дітей

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.

1.Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2.Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3.Нещодавні дослідження свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4.Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5.Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6.Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7.Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8.Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність–навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9.Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання–навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають,–справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10.Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11.Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12.Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13.Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже–полегшує вивчення мов.

14.Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати–добре, це дає час подумати.

15.Коли діти роблять щось добре–хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли–недоречна.

16.Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17.Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18.Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми–це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19.Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час–наприклад, обід.

20.Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі–діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

До УВАГИ БАТЬКІВ !

ФРАЗИ, ЯКІ ВАРТО ГОВОРИТИ ДИТИНІ ХОЧА Б РАЗ У ДЕНЬ

ЧОМУ ВАЖЛИВО НАВЧИТИ ДИТИНУ ДЯКУВАТИ

Вдячність – це те почуття, яке людина вчиться переживати із дитинства , це обов'язкова якість свідомої людини. Вдячність відкриває доступ людині до великої кількості всього того, що її оточує, допомагає пізнати добро у своєму житті. Вдячна дитина відчуває більш глибокий зв'язок з батьками.
У результаті, якщо вона може зрозуміти, що багато людей докладають достатньо зусиль заради її ж блага, її життя поліпшується. Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти. Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня приносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку.

Усмішку, допомогу, підтримку діти зазвичай сприймають як належне. Тоді як насправді це — прояви доброзичливості, привітності. Слід навчити дітей помічати такі речі. Адже це шлях до формування позитивного мислення, виховання вдячності як особистісної якості. Покажімо дітям, що є багато способів подякувати — слова, добрі справи, подарунки, особливе ставлення. Дітям потрібно розповідати, що дякувати потрібно усім, хто тобі допомагає й підтримує тебе, і ти завжди зможеш розраховувати на допомогу, якщо вона знадобиться ; пояснювати, у яких ситуаціях і як потрібно дякувати.
Вдячність можна виражати різними способами — словами, обіймами, рукостисканням тощо.
Навчити дитину дякувати можна тільки на власному прикладі. Діти схильні наслідувати те, що бачать удома. Не забувайте дякувати дітям за допомогу, чоловіку або дружині за смачну вечерю, , продавцю за доброзичливість. Не соромтеся дякувати дітям і помічайте будь-які дрібниці з боку малюка. Сам позбирав в корзину іграшки без нагадування,або нагодував папужку,розклав тарілки на стіл , приніс вам серветку . Прямо зараз знайдіть, за що ви можете сказати спасибі своєму синові або доньці. Ви помітите, як змінюється ваша дитина, як йому самому захочеться робити більше добрих справ. А незабаром вона почне цінувати все, що робите для нього ви. Саме на це спрямовує одна із тем курсу «Дошкільнятам освіта для сталого розвитку» Дитина повинна навчитися просити про допомогу, коли їй це необхідно і подякувати за неї. Коли дітей заохочують усвідомлювати радість і щедроти життя, вони стають більш вдячними так само, як і дорослі.
Можна вдома придумувати з дітьми різні ігри та корисно проводити час :
1)«Моє сердечко»
Виріжте з картону декілька сердечок і напишіть на кожному слова подяки , задаючи запитання малюку. Наприклад : «За що і кому ти б сказав спасибі?»,«З ким ти товаришував сьогодні і провів чудово день?»
«Кому ти хочеш подарувати це сердечко?»
2) «Добрі справи»
Час від часу влаштовуйте з дітьми день добрих справ, коли ви будете допомагати іншим людям. Можна разом з дітлахами нагодувати пташок або безпритульних тварин, підмести сходовий майданчик або допомогти літній людині у магазині . Якщо ви вирішили віддати старі речі в дитячий будинок або старі іграшки у менш забезпечену сім'ю, зробіть це разом із дитиною.
3) «Сюрприз»
Показуйте дитині, як добре ділитися з іншими. Це можуть бути речі, солодощі, зроблені своїми руками подарунки, компліменти. Збираєтеся в гості до бабусі - запропонуйте дитині заздалегідь намалювати для неї листівку або приготувати подарунок. Малюка пригостили цукеркою? Запропонуйте пригостити половинкою сестру чи брата.
4) «Чудові хвилини мого життя»
Важливо помічати життєві дрібниці. Сьогодні світить сонечко . Ми йому скажемо спасибі , що ми можемо піти гуляти. Дякую другові, що дав покататися на велосипеді, або погратися своєю іграшкою.
5) «Сімейна традиція»
Заведіть у родині традицію щодня за щось дякувати одне одному. Нехай ваша дитина теж знайде щось, за що вона вдячна. До того ж, прояв вдячності піднімає настрій.
6) «Спасибі цьому дню»
Візьміть за правило в кінці кожного дня, перед сном, згадувати разом з дитиною приємні моменти, за які вона може комусь подякувати. Тато купив нову іграшку , бабуся спекла пиріг. Це можуть бути різні події, враження.
7) «Фотоальбом приємних спогадів»
Вклеювати в альбом різні фотографії (відпочинок на річці ; в гостях у бабусі ; день народження у друга; виготовлення поробок і т.д. ) і написати під ними «Кому я був вдячний», «За що мені дякували»
8) Книги, казки, вірші, пісеньки. Зараз вибір літератури дуже великий, і є можливість підібрати те джерело, яке сподобається саме вашій дитині.
9) Всесвітній день "Дякую"
Часто в повсякденному житті сенс слів затирається, «змальовується», ми вимовляємо їх механічно і вже не дуже розуміємо, що ж саме ми говоримо і що під цим мається на увазі. Всесвітній день "Дякую", що відзначається 11 січня - хороший привід задуматися про це і сказати усвідомлене «Дякую» всім, хто його заслуговує.
Вчити говорити спасибі просто, але неможливо змусити дітей відчувати себе вдячними. Зате можна сформувати в дитини здатність аналізувати і цінувати! Завдяки цьому батьки не тільки зроблять їх щасливими, але і забезпечать собі повагу і гідну старість. Пам’ятайте, що доля дитини в першу чергу залежить від вас. Зробіть правильне вкладення в її розвиток і будьте впевнені, що в майбутньому вона буде вам дуже вдячна.

І пам’ятайте « Дякувати — приємно!»

Відповідальне батьківство

Що таке кібербулінг?

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Це може бути:

· поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометуюсь когось у соціальних мережах;

· надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;

· видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

У чому різниця між жартом та булінгом?

Усі друзі жартують між собою, але іноді важко сказати, чи хтось просто розважається, чи намагається нашкодити вам, особливо в Інтернеті. Іноді вони насміхаються, але говорять, що це «просто жарти» і пропонують «не сприймати це так серйозно».

Але якщо ви відчуваєте образу або думаєте, що інші насміхаються з вас, а не веселяться разом з вами, то жарт зайшов занадто далеко. Якщо це продовжується навіть після того, як ви попросили людину зупинитися, і ви досі відчуваєте себе засмученим/ою, то це може бути булінгом.

А коли знущання відбуваються в Інтернеті, це може призвести до небажаної уваги з боку широкого кола людей, включаючи незнайомих людей. Де б це не сталося, якщо вам це неприємно, ви не маєте цього терпіти.

Як би ця ситуація не називалася: якщо вам погано, і це не припиняється, тоді варто звернутися за допомогою. Для того, щоб зупинити кібербулінг, потрібно не лише закликати кривдників більше так не робити. Необхідно також усвідомити, що будь-яка особа заслуговує на повагу: як в Інтернеті, так і в реальному житті.

До яких наслідків призводить кібербулінг?

Коли булінг трапляється в Інтернеті, може здаватися, що на вас нападають усюди, навіть у власному домі. Може здаватися, що виходу немає. Наслідки можуть тривати довгий час і впливати на людину різними способами: Ментально– відчуття смутку, пригніченості, навіть злості, відчуття себе в безглуздому становищі;

Емоційно– відчуття сорому, втрата цікавості до речей, які ти любиш;

Фізично– відчуття втоми (втрата сну) або таких симптомів, як біль у животі, головний біль. Відчуття того, що з тебе насміхаються або тебе переслідують, може заважати людям говорити або намагатися боротися з проблемою. Кібербулінг може впливати на нас багатьма способами. Але це можна подолати, і люди можуть повернути впевненість у собі та здоров’я.

З ким виможете поговорити, якщо хтось цькує вас в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?

Якщо ви думаєте, що відчуваєте булінг, перший крок – це звернутися за допомогою до когось, кому ви довіряєте, наприклад, до ваших батьків, близького члена сім’ї чи іншого дорослого, якому ви довіряєте.

У своїй школі ви можете звернутися до психолога, соціального педагога,класного керівника, спортивного тренера чи улюбленого вчителя.

Якщо булінг трапляється на соціальній платформі, подумайте про блокування кривдника та офіційно повідомте про його/її поведінку на самій платформі. Соціальні мережі зобов’язані підтримувати безпеку своїх користувачів.

Щоб булінг припинився, його потрібно ідентифікувати. Ключове – це повідомити про нього. Це також може допомогти показати кривдникам, що їх поведінка неприйнятна.

Якщо ви відчуваєте, що зазнаєте кібербулінгу, найголовніше – це забезпечити свою безпеку. Важливо мати когось, з ким можна поговорити про те, що ви відчуваєте.

Я зазнаю кібербулінгу, але боюся говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?

Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, один із найважливіших перших кроків, які ви можете зробити – поговорити з дорослим, якому ви довіряєте. Не всім просто розмовляти зі своїми батьками. Але є речі, які ви можете зробити, щоб полегшити таку розмову. Оберіть такий час для розмови, коли, на вашу думку, батьки можуть приділити вам всю свою увагу. Поясніть, наскільки серйозною для вас є ця проблема. Пам’ятайте, що вони можуть не так добре знатися на інформаційних технологіях, як ви, тому вам може бути потрібно допомогти їм зрозуміти, що відбувається.
Вони можуть не мати моментальних відповідей для вас, але вони, ймовірно, будуть хотіти допомогти вам, і разом ви зможете знайти рішення. Дві голови завжди кращі, ніж одна! Якщо ви досі не впевнені, що робити, подумайте про те, щоб звернутися до інших людей, яким ви довіряєте. Часто таких людей, які піклуються про вас і готові допомогти, більше, ніж ви могли подумати!

Як Ви можете допомогти своїм друзям повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього робити?

Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто. Якщо ви бачите, що це відбувається з кимось, кого ви знаєте, спробуйте запропонувати підтримку.

Важливо вислухати свого друга. Чому він/вона не хоче повідомити про те, що він/вона зазнає кібербулінгу? Як вони почуваються? Скажіть їм, що вони не зобов’язані офіційно повідомляти про те, що відбувається, але важливо поговорити з кимось, хто може допомогти.

Пам’ятайте: ваш друг може відчувати себе незахищеним. Будьте добрими до нього/неї. Допоможіть їм продумати, що вони можуть сказати і кому. Пропонуйте піти з ними, якщо вони вирішать повідомити про булінг. Найголовніше, нагадайте їм, що ви підтримуєте їх і хочете допомогти. Пам’ятайте, що в певних ситуаціях наслідки кібербулінгу можуть бути небезпечними для життя.

Якщо нічого не робити, людині може здаватися, що всі налаштовані проти неї, що всім байдуже. Ваші слова підтримки можуть мати вирішальне значення. Ми знаємо, що поскаржитись на когось може бути важко. Але знущатися над кимось – це абсолютно неприйнятно.

Як я можу запобігти тому, щоб моя особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в соціальних мережах?

Добре подумайте, перш ніж публікувати або ділитися будь-чим в Інтернеті – це може залишитися в Інтернеті назавжди і може бути пізніше використане вам на шкоду. Не вказуйте особисті дані, такі як ваша адреса, номер телефону чи назва/номер вашої школи. Дізнайтеся про налаштування конфіденційності улюблених додатків у соціальних мережах. Ось декілька дій, які ви можете вжити у більшості з них:

· Ви можете вирішити, хто може бачити ваш профіль, надсилати вам повідомлення або коментувати ваші публікації, скоригувавши налаштування конфіденційності вашого облікового запису.

· Ви можете повідомляти про образливі коментарі, повідомлення та фотографії та вимагати їх видалення.

· Окрім «видалення з друзів», ви можете повністю заблокувати окремих користувачів, щоб вони не могли бачити ваш профіль або надсилати вам повідомлення.

· Ви також можете зробити так, щоб коментарі окремих користувачів бачили лише вони самі, не блокуючи їх повністю.

· Ви можете видаляти публікації зі свого профілю або ховати їх від певних людей.

Чи передбачено покарання за кібербулінг?

Більшість шкіл ставляться до булінгу серйозно і вживатимуть заходів проти цього. Якщо ви зазнаєте кібербулінгу з боку інших учнів, повідомте про це в своїй школі.
Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства, включаючи булінг та кібербулінг, мають право на справедливість та притягнення кривдника до відповідальності.
Однак важливо пам’ятати, що покарання – це не завжди найефективніший спосіб змінити поведінку кривдників. Краще зосередитись на подоланні шкоди та налагодженні відносин.

За матеріалами ЮНІСЕФ